Переоцiнка обладнання

Обладнання підприємств як складова частина основних засобів усе частіше стає об'єктом оцінки, що зумовлено необхідністю внесення змін до бухгалтерської звітності. Закон України “Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”, який набрав чинності з 01.01.2000, та положення (стандарти) бухгалтерського обліку передбачають удосконалення системи бухгалтерського обліку основних засобів, приведення бухгалтерського обліку у відповідність з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності.

П(с)БО 7 “Основні засоби” установлює, що підприємство має переоцінювати об'єкт основних засобів (у даному випадку обладнання), якщо залишкова вартість більш як на 10% відрізняється від справедливої вартості.

При цьому .досить часто на підприємствах не тільки оптимізують облік основних засобів, але й вирішують ряд питань пов'язаних з інвентаризацією обладнання, визначенням його технічних параметрів, установленням дати взяття на балансовий облік як активу, розрахунком справедливої вартості кожного інвентарного об'єкта і плануванням амортизаційних відрахувань для окремих груп активів.

Переоцінка обладнання має проводитися згідно з П(с)БО 7 “Основні засоби” та П(с)БО 19 “Об'єднання підприємств”. Як допоміжні джерела інформації застосовуються міжнародні стандарти оцінки (МСО) (МСО 1“Ринкова вартість як база оцінки", МСО 2 “Бази оцінки, відмінні від ринкової вартості”, МСО З “Оцінка для цілей фінансової звітності і суміжної документації”), МСФЗ (МСФЗ 16 “Основні засоби”, МСФЗ 36 “Знецінення активів”) та Методика оцінки вартості майна під час приватизації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554 [З, 4|. Зараз діють МСО-2000, які ще не переведено на українську мову. Принципових відмінностей, що стосуються порушених питань, порівняно з попередньою редакцією у них немає.

Фахівцями ПП „Експрес – Сервіс” було здійснено експертну оцінку близько 5 тис. од. обладнання з метою переоцінки у складі основних засобів підприємств, серед якого технологічне, у тому числі не стандартизоване, загальнозаводське, підйомно-транспортне, контрольно-вимірювальна техніка і прилади, лабораторне обладнання та ін. У процесі роботи виникло ряд проблем, пов'язаних зі збиранням необхідних вихідних даних та оцінкою дуже великої кількості різного обладнання. Накопичений досвід дав можливість виділити основні моменти, на які варто звернути увагу.

Під час інвентаризації обладнання на етапі визнання активів, що оцінюються, треба допомогти фахівцям підприємства у складання переліку обладнання, що оцінюється.

Згідно з П (с)БО 7 об’єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають спільне пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожний предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в повному складі.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного використання (служби, експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Якщо всі складові комплексу мають однаковий строк корисного використання, то йому надається загальний інвентарний номер.

Експерти можуть запропонувати фахівцям підприємства форму, за якою замовник складає перелік обладнання, що оцінюється. Цей перелік має бути розміщено у тому розділі звіту, який характеризує об'єкт оцінки (обладнання).

Серед технічних характеристик мають бути відомості про тип, габаритні розміри, масу, місткість, клас чистоти, ступінь автоматизації, продуктивність чи потужність та ін. .

Так, під час оцінки повітроводу необхідні дані про його довжину та діаметр, товщину стінок, матеріал, вид з'єднання, покриття, утеплення; під час оцінки насоса в комплекті з електродвигуном-про тип, виконання, подачу насоса, тиск води, потужність і виконання електродвигуна, частоту обертання та ін.

Процедурою оцінки передбачено визначення справедливої вартості кожної облікової одиниці. Це важливий етап переоцінки обладнання. Відповідно до П(с)БО 19 справедлива вартість визначається як сума, за якою може бути здійснено обмін у результаті операції між обізнаними, заінтересованими і незалежними сторонами. Справедливою вартістю зайвого (надлишкового) обладнання на підприємстві є ринкова вартість. Ринкова вартість - це розрахункова величина, за яку передбачається перехід одиниці обладнання з рук у руки на дату оцінки в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і добровільним продавцем після адекватного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла компетентно, розважливо і без примусу.

Обладнання, яке не належить до надлишкових і непридатних на діючому підприємстві активів, оцінюється за його вартістю заміщення (відновною вартістю) з урахуванням усіх видів зносу (П(с)БО 19). Вартість заміщення (відновна вартість) визначається як сума коштів або їхніх еквівалентів, що має бути сплачена в тому випадку, якщо такий самий чи еквівалентний актив придбавався б у даний час. Передбачається, що обладнання не буде продаватися на відкритому ринку ні разом, ні окремими частинами.

Робоче спеціалізоване обладнання, включаючи нестандартизоване, оцінюється за залишковою вартістю заміщення (відтворення) - сумою усіх затрат на створення аналогічної заміни обладнання, що оцінюється, за вирахуванням усіх видів зносу. Спеціалізоване обладнання, включаючи нестандартизоване, - це обладнання, що через свою специфіку рідко продається чи здається в оренду на відкритому ринку, за винятком випадків, коли воно продається у складі цілісного майнового комплексу.

Переоцінюючи обладнання, слід пам'ятати, що первісна вартість об'єкта основних засобів (обладнання) згідно з П(с)БО 7 складається з таких складових:

• вартості придбання;
• суми реєстраційних зборів, державного мита й аналогічних платежів, стягнутих у зв'язку з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрат щодо страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрат на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
• інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання в передбачених цілях.

Вартість монтажу обладнання визначається згідно з ДБН Д. 1.1-3-99 “Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на монтаж обладнання” (39 збірників), затвердженим наказом Держбуду України від 05.11.99 № 270 і введеним в дію з 01.01.2000, а також поточними одиничними розцінками, що періодично видаються, до ресурсних елементів кошторисних норм на монтаж обладнання.

Вартість пусконалагоджувальних робіт визначається за ДБН Д.2.6-(1 -9)-2000 “Ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи” (збірники № 1 - 9), “Вказівками щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на пусконалагоджувальні роботи”, затвердженими наказом Держбуду України від 04.10.2000 № 220 і введеними в дію з 01.01.2001.

Вартість заміщення нестандартизованого обладнання визначається калькуляційним методом. При цьому обчислюються вартість його конструювання, виготовлення та інші затрати, зазначені вище. Під час розрахунку вартості конструювання потрібно користуватися “Цінником на розроблення проектними організаціями Держбуду СРСР конструкторської документації для виготовлення не-стандартизованого обладнання” (1987 р.), а також застосовувати нормативний індекс на ці роботи відповідно до пунктів 2.2.5 та 2.3 ДБН Д. 1.1-7-2000 “Правила визначення вартості проектно-дослідницьких робіт для будівництва, що здійснюється в Україні”.

Під зносом обладнання розуміють знецінення, зменшення його вартості на дату оцінки, що відбуваються унаслідок фізичного, функціонального і зовнішнього зносу. Фізичний знос – втрата обладнанням фізичних можливостей у процесі його експлуатації; функціональний - знос, пов'язаний з невідповідністю функціональних характеристик обладнання під час поточного і майбутнього його використання ринковим вимогам для даного типу обладнання; зовнішній знос - зниження вартості обладнання, зумовлене впливом зовнішніх стосовно даного обладнання чинників (політичних, економічних, екологічних, технологічних змін, що відбуваються у світі і в нашій країні, змін ситуації на ринку даного типу обладнання тощо, які призводять до зниження потенційної корисності обладнання). Можливі й інші визначення зносу (до випуску національного стандарту оцінки обладнання.

Усі перелічені вище види зносу є функцією ринкових відносин і пов'язані насамперед з можливим строком корисного використання, що залишився.

Відповідно до МСФЗ 16 строк корисного використання (строк корисного використання, що залишився) визначається як період, протягом якого очікується експлуатація обладнання на підприємстві. Управління активами може включати їхню реалізацію після закінчення певного часу або після споживання певної частки економічних вигод, зумовлених ними (МСФЗ 16). Іншими словами, строк корисного використання обладнання може бути коротшим, ніж строк його економічного використання. Строк корисного використання, що залишився, має бути розраховано до початку переоцінки обладнання. Це дасть можливість експерту визначити величину зносу обладнання.

Експерту треба пам'ятати, що коли затрати на обслуговування та ремонт одиниці обладнання перевищують грошовий потік, зумовлений використанням цього обладнання, то власник обладнання приймає рішення про його списання. Величину зносу в цьому випадку можна розрахувати за строком корисного використання.

Строк корисного використання, що дорівнює строку економічного використання, експерт може визначити самостійно, скориставшись даними бухгалтерії підприємства про списане обладнання за останні 3-5 років і розрахувавши строк корисного використання списаного обладнання прийомами математичної статистики.

У пропонованих для заповнення формах обліку обладнання фахівці підрозділів підприємства вказують строк корисного використання, що залишився. До того, як грошовий потік, зумовлений використанням конкретного обладнання, стане меншим, ніж затрати на експлуатацію і ремонт, обладнання може бути замінено сучасним, більш продуктивним. У цьому випадку виведене з експлуатації, воно може бути продано за ринковою вартістю, а не за вартістю ліквідації.

Далі фахівці підприємства разом з експертами визначають технічний стан кожної одиниці обладнання, застосовуючи цифрові шифри:

1 - обладнання, що працює, комплектне, таке, що не потребує капітального ремонту;

2 - обладнання, що потребує капітального ремонту;

3 - обладнання некомплектне (із зазначенням відсотка некомплектності чи конкретних відсутніх вузлів);

4 - обладнання непридатне, таке, що підлягає списанню.

Надлишкові активи (обладнання, зайве для виробничого використання в недалекому майбутньому, призначене для можливого продажу) можна позначити цифрою 5 і винести в окрему колонку, при цьому уточнити їхній технічний стан, використовуючи цифри 1-4.

Для виконання цього завдання експертам рекомендується попередньо провести докладний інструктаж з фахівцями підрозділів щодо заповнення форми обліку обладнання і надання максимально повної інформації про кожну одиницю обладнання, що оцінюється.

Залежно, від того, як визначили на підприємстві строк корисного використання обладнання, вибирається концепція його вартості після використання. Це може бути ринкова вартість, якщо обладнання замінили більш продуктивним, не чекаючи, коли зумовлений його використанням грошовий потік стане меншим, ніж затрати на експлуатацію та ремонт, або вартість ліквідації (утилізаційна вартість) у разі його заміни в той момент, коли зумовлений використанням конкретного обладнання грошовий потік стане меншим, ніж затрати на його експлуатацію та ремонт (МОС 1554). Утилізаційна вартість - вартість обладнання, яке розглядається як сукупність матеріалів, що містяться в ньому, для продажу. Ця вартість може виражатися як валова або чиста (за вирахуванням затрат на реалізацію); у цьому випадку вона може збігатися з чистою вартістю реалізації (МСО 2).

Оцінка технічного стану обладнання виконується на підставі даних візуального та інженерно-технічного обстеження вузлів і агрегатів. На знос обладнання впливають такі основні показники:

довговічність, ремонтоздатність, технологічність, енерго-, матеріале- і трудомісткість в обслуговуванні та експлуатації. Особливу увагу приділяють наявності механічних і корозійних пошкоджень, теч, ослаблень по з'єднаннях, комплектності вузлів і агрегатів обладнання, що впливають на знос. Крім того, аналізується інформація фахівців, які експлуатують обладнання, що оцінюється, про види і дати проведених капітальних ремонтів, строки їх здійснення в майбутньому. Установлюються система технічного обслуговування і ремонту (планово-попереджувальний ремонт або технічне обслуговування та ремонт у разі досягнення визначеного технічного стану), умови експлуатації обладнання та ін.

Приступаючи до оцінки великої номенклатури обладнання, експерт має використовувати широку базу даних - технічну літературу, довідники, прейскуранти оптових цін, прайс - листи та інші інформаційні джерела. Якщо оцінюється обладнання, що має старе позначення (шифр) комплектуючих (усіляких пускачів, реле, запобіжників, перемикачів, регуляторів, контакторів, трансформаторів, розподільних пристроїв), на які відсутні технічні характеристики, а також ринок продажів, то насамперед потрібно знайти можливість визначити їхні технічні характеристики. Для цього можна користуватися прейскурантами оптових цін на відповідну номенклатуру продукції попередніх років наприклад, прейскурантом оптових цін “Електричні апарати та прилади, що застосовують у комплектних пристроях управління електроприводами” Міністерства електротехнічної промисловості (ОЛХ. 195.004 -[рік випуску]), а на електричну низьковольтну апаратуру - прейскурантом оптових цін № .15-04-[рік випуску] Держкомітету СРСР по цінах. У прейскурантах оптових цін наведено технічні характеристики цього виду обладнання, за якими можна підібрати інформацію про ціну. Для оцінки виведеного з експлуатації обладнання (списаного) слід користуватися довідковою літературою, що містить спеціальні дані про вміст різних металів у зазначеному обладнанні. Наприклад, під час оцінки електродвигуна на підставі його технічних параметрів (типу і потужності) за відповідним довідником можна визначити вміст міді та інших металів.

У розділі звіту про вартість обладнання можна привести дані в такій табличній формі: Справедлива вартість визначається на підставі ринкової вартості, якщо є достовірна інформація про декілька аналогів продажів. Цю інформацію експерт може отримати в регіональних організаціях, які займаються продажем обладнання, що було в експлуатації, або в інших структурах, що дозволять послатися на них як на джерело інформації. Підбираються по можливості аналоги, які мають такий самий технічний стан, що й об'єкт оцінки, дата продажу яких близька до дати оцінки. У цьому випадку коефіцієнт відповідності дорівнює 1. Якщо об'єкт оцінки знаходиться в кращому технічному стані, ніж аналог, то коефіцієнт відповідності більший від 1, а якщо в гіршому, - менший від 1. Оскільки аналоги досить часто більше ніж одним параметром відрізняються від об'єкта оцінки, то потрібно знати конкретну величину коригування кожного параметра, щоб у кінцевому підсумку визначити коефіцієнт відповідності.